📿 Доказ для медитації на цей тиждень:

Предмет:
Розглянемо людину.

Якість (твердження):
Вона не є чимось незмінним, неподільним і автономним;

Аргумент (причина):
бо вона змінюється та існує завдяки іншим силам.

Наприклад, вона подібна до глечика для води.

У медитації, проаналізуйте цей доказ до нашої наступної зустрічі.

📿 Доказ для медитації на цей тиждень:

[71]

Ось перший [силогізм], який є силогізмом того типу, що залежить від відсутності чогось обов’язково пов’язаного.

Розглянемо «я», яке здається самодостатнім.

Воно не існує як самодостатнє «я», що має суттєво відмінну від тіла та розуму природу,

Оскільки воно не є ні чимось самодостатнім і тотожним тілу та розуму, ні чимось самодостатнім і відмінним від тіла та розуму.

Як, наприклад, роги кролика.🐇

Тибетський текст цього доказу:

DANG PO NI,RANG RKYA THUB PAR SNANG BA'I BDAG CHOS CAN,PHUNG PO DANG MTSAN NYID MI MTHUN PA'IRANG RKYA THUB PA'I BDAG TU MED DE,PHUNG PO DANG RANG RKYA THUB PA'IGCIG DANG RANG RKYA THUB PA'I THA DADGANG RUNG DU MA GRUB PA'I PHYIR,DPER NA, RI BONG GI RVA BZHINZHES PA NI, 'BREL ZLA MA DMIGS PA'I RTAGS SO,,

У медитації пройдіться цим доказом до нашої наступної зустрічі.

Формула

Шенванг - залежна річ
Кюнтак - ментальна конструкція (уявна ідея)
Йонгтруп - пустота

Пустота (йонгтруп) = залежна річ (шенванг) – ментальні конструкції (кюнтак)

Доказ того, що глечики для води не отримують свою назву за визначенням

[117]

У такому разі нам доведеться навести такі аргументи:

Розглянемо цю річ округлої форми.

Ви хочете сказати, що, коли ми називаємо її «глечиком для води», то присвоєння назви не залежить від жодного словесного виразу?

Чому ви запитуєте про це?

Тому що річ округлої форми називається «глечиком для води» просто за своєю природою: це «глечик для води» за визначенням.

Доказ того, що ніхто не називається по-різному за своєю природою

[121]

Далі розглянемо другий висновок.

Тепер розглянемо випадок, коли ми називаємо одну істоту безліччю різних імен, наприклад, «Могутній», або «Руйнівник Ста Міст», або «Тисячоокий» та іншими. [1]

Ви хочете сказати, що всі ці імена належать цій істоті за самою її природою?

Чому ви так кажете?

Тому що той факт, що істота, якій дано ці імена, є тією, якій дано ці імена, — це те, що існує за визначенням.

Доказ того, що одне ім’я ніколи не застосовується до різних людей за своєю природою

[124]

Це підводить нас до третього міркування:

Розглянемо випадок, коли одне й те саме ім’я, «Джон»,[2] застосовується до двох різних людей.

Ви хочете сказати, що це ім’я застосовується до двох різних людей за їхньою власною природою?

Чому ви так кажете?

Тому що ці дві різні людини є тими, до кого застосовується одне ім’я за їхньою власною природою.

Примітки

[1] Могутній тощо: це різні імена одного мирського бога, які були б знайомі учням за часів автора, описані в давньоіндійській літературі. «Могутній» на санскриті — «Ішвара»; «Руйнівник Ста Міст» — «Шатакрату» (іноді його також називають «Індра»); «Тисячоокий» — «Сахасракша».

[2] Джон: Чоне Лама говорить тут «Таші», що є поширеним тибетським ім’ям.

📿 Цього тижня досліджуйте в медитації три аргументи Майстра Асанги та проаналізуйте їх, розберіть по кроках, як ми робили це на зустрічі:

1. Чому річ округлої форми не є «глечиком для води» за своїм визначенням?

2. Чому ніхто не називається по-різному за своєю природою?

3. Чому одне й те саме ім’я не застосовується до різних людей за природою?

Спробуйте дивитися на різні речі та імена протягом тижня:

— де є сама залежна річ;
— де з’являється назва;
— де ум додає ментальну конструкцію.

👉 Пройдіться по цих міркуваннях до нашої наступної зустрічі.

[192]

Послідовники школи «Незалежних», однак, сказали б, що ці об'єкти одночасно і постають перед цим станом розуму так, як ми описали, і, водночас, реально існують так, як вони постають. Таким чином, вони стверджують, що ці сприйняття є безпомилковими щодо їхніх об'єктів у тому, якими ці об'єкти видаються розуму. Існує величезна різниця в тонкощах між тим, як школи «Наслідків» і «Незалежних» описують, чим є те, що заперечує концепція відсутності самоіснування

І таким чином, ми можемо сказати, що, згідно з послідовниками школи «Незалежних», кожен існуючий об'єкт у Всесвіті визнається існуючим на підставі того, що він постає перед відповідним, або, можна сказати, непошкодженим станом розуму. Таким чином, і в цій частині школи те, що ми заперечуємо за допомогою аргументації на цю тему, — це будь-яку річ, яка могла б існувати своїм власним способом існування, а не з'являтися перед непошкодженим станом розуму.

Доказ відсутності одного та множини з точки зору гілки «Незалежні»

[210]

Ось перший етап:

Розгляньмо паросток. 

Насправді він не існує,

Тому що це не одна річ, яка існує насправді, і не множина речей, які існують насправді. 

Це подібно, наприклад, до відображення предмета в дзеркалі.

Доказ відсутності єдиного цілого через наявність частин

[214]

Розгляньмо паросток.

Він не може існувати як одна річ, яка існує насправді,

Тому що це те, що складається з частин.

Доведення відсутності множини через відсутність одного елемента

[243]

Доказ на даний момент виглядає таким чином:

Розгляньмо паросток. 

Він не може бути множиною речей, які існують насправді, 

тому що немає навіть однієї речі, яка існує насправді.

[247]

Отже, частини й ціле, що ними володіє, мають таку природу, що бути одним — означає бути й іншим. Однак, коли вони постають перед нашою свідомістю, нам здається, ніби бути одним — не те саме, що бути іншим, і цей факт є беззаперечним. Таким чином, можна сказати, що те, якою річ виглядає, і те, якою вона є насправді, відрізняються одне від одного. Адже, незважаючи на те, що їхній фактичний стан такий, що бути одним — означає бути й іншим, їхнє уявне існування виглядає так, ніби бути одним — означає відрізнятися від іншого.

[248]

Такого роду ситуація, саме така ситуація, є випадком, коли спосіб існування речі є хибним: він визначається як хибний через те, як постає перед свідомістю. Це не той випадок, коли спосіб існування речі є істинним, адже якби щось існувало по-справжньому, то те, яким воно постає перед нами, і те, яким воно є насправді, мало б збігатися. Якщо вони не збігаються, то відсутній сам критерій істинності існування цієї речі.

📿 Цього тижня досліджуйте в медитації доказ відсутності одного та множини і проаналізуйте його, розберіть по кроках, як ми робили це на зустрічі:

1. Чому паросток не може існувати як одна річ, яка існує насправді?

2. Чому паросток не може бути множиною речей, які існують насправді?

3. Чому те, як річ здається розуму, і те, якою вона є насправді, можуть відрізнятися одне від одного?

Спробуйте дивитися на різні речі протягом тижня:

— де є частини;
— де з’являється відчуття цілого;
— де розум сприймає річ як одну самостійну сутність;
— де річ подібна до відображення предмета в дзеркалі.

👉 Пройдіться по цьому доказу до нашої наступної зустрічі.

[260]

Ось перший етап. Ми маємо прийти до розуміння того, як ця конкретна система демонструє, що всі наявні речі у Всесвіті створені за допомогою наших концепцій. Після цього ми зможемо підтвердити, що всі об'єкти просто спроеційовані цими концепціями. І зробивши це, ми зможемо зрозуміти, що у Всесвіті не існує нічого, що не було б спроеційоване таким способом.

Таким чином, ми можемо прийти до розуміння того, як усі об'єкти у Всесвіті можуть бути визнані такими, що існують у силу назв, за допомогою слів, якщо ми утримуємося від пошуку речі в об'єкті, який отримує назви.

[283]

Що означає, що щось існує номінально? Номінальним це робить факт того, що це визнали існуючим за допомогою використання назв. Сам факт того, що будь-що існує номінально, означає, що воно не існує завдяки якійсь власній ідентичності. Доти, доки ми не зрозуміємо цю ідею всім серцем, ми можемо говорити про те, що ніщо не існує завдяки якійсь власній природі, або про те, що ніщо не існує насправді. Але скільки б разів ми не повторювали це на словах, ми не зможемо осягнути саму глибину цієї концепції.

18) Аргументація із семи частин

[323]

Ми не кажемо, що віз —
Це щось інше, ніж його частини;
Ми також не кажемо, що це не так.

Ми навіть не кажемо,
Що він володіє ними,
Або що він не є своїми частинами,

Або що частини —
Це не віз;
Це не простий набір,
Це також не може бути обрисом [воза].

[326]

SHING RTA CHOS CAN, RANG GI YAN LAG RNAMS DANG RANG BZHIN GYIS GCIG MIN TE, YIN NA, YAN LAG RNAMS DU MA YIN PA BZHIN DU KHYOD KYANG DU MAR THAL BA DANG,

Розгляньмо віз.

Він не є, через якусь власну природу, єдиним зі своїми частинами;

Тому що тоді мало б бути більше, ніж один віз, оскільки частин більше, ніж одна.

[327]

Або ви можете уявити аргумент таким чином:

Тому що тоді всі частини будуть лише однією частиною, оскільки віз лише один.

[328]

Розгляньмо віз знову.

Це не об'єкт, який існує завдяки якійсь своїй власній сутності й окремо від своїх частин;

Тому що якби це було так, то його потрібно було б розглядати як окремий об'єкт, ізольований від своїх частин — так само окремо, як глечик від скатертини — тоді як насправді це не так.

[329]

Знову ж таки, розгляньмо віз.

Він не співвідноситься, через якусь власну природу, зі своїми частинами;

Тому що це не те, що — завдяки якійсь своїй власній сутності — є опорою для своїх частин, яка все ще відокремлена від них, як, наприклад, металева миска слугує опорою для йогурту.

[330]

Розгляньмо віз ще раз.

Він також не існує як щось, що через якусь власну природу залежить від своїх частин;

Бо це не щось на кшталт Девадатти, що сидить у своєму наметі з вовни яка: це не річ, яка відокремлена від своїх частин якоюсь власною сутністю і яка спирається на них.

[331]

Розгляньмо віз ще раз.

Це також не щось, що завдяки якійсь власній сутності володіє своїми частинами.

Тому що, по-перше, він не володіє цими частинами так, щоб бути по суті відокремленим від них — як Девадатта відокремлений від корови, якою володіє. По-друге, віз не володіє своїми частинами таким чином, щоб бути по суті єдиним з цими частинами — так само, як Девадатта володіє своїми вухами.

[332]

GAL TE SHING RTA'I YAN LAG TSOGS PA DANG DBYIBS SHING RTA YIN NO SNYAM NA,

Припустімо далі, що хтось подумає: «Тоді, має бути, сукупність частин воза або його обриси і є возом».

[333]

І все ж перше було би хибним, оскільки, якби це було так, то зібрання всіх частин воза, що лежать на підлозі в розібраному вигляді, також мало би бути возом.

[334]

Другий варіант також буде хибним, тому що ані форма окремих частин, ані форма сукупності цих частин ніколи не буде тим, про що ми могли б сказати, що це віз.

[335]

Навіть якщо це правда, що, коли ми шукаємо віз цими способами, ми його не знаходимо; тим не менш, ми можемо сказати, що віз, номінально кажучи, існує. Як говориться у «Вступі на серединний шлях»:

[336]

Слід визнати, він не може існувати сам по собі;
Також у звичайному світі
Ніхто не сказав би, що віз
Існує в будь-який із цих семи способів.

Тим не менш, навіть миряни
Сказали б, що щось,
Назване возом, ґрунтується на його частинах…
Без подальшого дослідження.

📿 Цього тижня досліджуйте в медитації аргументацію із семи частин і проаналізуйте її, розберіть по кроках, як ми робили це на зустрічі:

1. Чому віз не є чимось іншим, ніж його частини?

2. Чому віз не є просто своїми частинами?

3. Чому віз не є опорою для своїх частин, як металева миска слугує опорою для йогурту?

4. Чому віз не спирається на свої частини як окрема річ?

5. Чому віз не володіє своїми частинами, як людина володіє коровою або своїми вухами?

6. Чому просте зібрання всіх частин воза ще не є возом?

7. Чому форма або обриси частин також не є самим возом?

Спробуйте дивитися на різні речі протягом тижня:

— де є частини;
— де з’являється назва;
— де розум сприймає річ як одну самостійну сутність;
— де річ існує лише номінально, в силу назви;
— де під час пошуку самої речі серед її частин вона не знаходиться.

Важливо: це не означає, що речі взагалі не існують. Досліджуйте, як вони існують номінально, але не існують самі по собі, за своєю власною природою.